Головна Мій профіль   Выход     Вход   RSS        Ви увійшли як Гість      Група   Гости


Меню сайту


Історія школи


Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1

це частина історії нашого міста Біла Церква. До Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 року в Білоцерківському районі була лише одна середня школа, так звана гімназія, для паничів. У грудні 1921 року на міській конференції культкомісій профспілок вирішили: на кожному підприємстві або в профспілці, де є більше 15 неписьменних робітників, організувати школу, а для підприємств, де менше 15 неграмотних, - об’єднані школи. В цей час у місті було створено і працювало два технікуми, педагогічна школа, 4 профшколи, 24 трудових школи. У 1925 році в місті було введено загальну початкову освіту.

Білоцерківська семирічна трудшкола №1 (1922-1937 рр.)

    Сучасна середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 спочатку називалась ФЗУ та існувала при заводі ім. 1 Травня, де розміщалась у невеличкому дерев’яному приміщенні, обмазаному глиною. Директором школи був тов. Дорош. До 1937 року школа №1 називалася Білоцерківською 7-річною трудшколою №1. Життя ставило перед колективом заводу проблеми, які вимагали свого розв’язання. Однією з них була відсутність кваліфікованої зміни. Школа ФЗУ, відкрита при заводі ім. 1 Травня в липні 1922 року, лише частково задовольняла цю потребу. Перший набір школи – 30 підлітків (13 - заводських, решта - сторонні). З учнів-слюсарів було створено окрему бригаду, токарі були прикріплені до кваліфікованих робітників. До обіду учні працювали в цехах, після обіду починалися теоретичні заняття. З самого початку в школі був лише один викладач – Зельденко, і школа займала дві кімнати в заводському будинку. А в 1927 році на дві групи (одна – 18 чоловік, друга - 10) було п’ять педагогів. На заводі влаштовувалися виставки робіт молоді. З числа випускників вийшли кваліфіковані робітники і керівники підприємств. Так, Петро Мороз в тридцятих роках став майстром, а потім і начальником цеху.  

Білоцерківська середня школа №1 (1937-1962 рр.)  

    У 1937 році було побудовано нове приміщення школи. На той час вона була зразковою семирічкою, яку очолював Ковальов Ю.А. з 1937 по 1962 рік. В газеті «Ленінський шлях» (орган Білоцерківського Міського і Районного Комітетів КП(б)У Міської і Районної Ради депутатів трудящих Київської області) була надрукована стаття директора школи №1 Ю. Ковальова «Ленін заповідав учитися», в якій зокрема говорилося: «…Минуло 10 років з дня відкриття нового корпусу міської 1-ї середньої школи. Наша школа – дітище другої сталінської п’ятирічки. Будинок школи – один з кращих у місті. Поруч з ним – прекрасний двоповерховий будинок дитячого садка. Великі нові корпуси збудовані для десятків середніх, неповно-середніх шкіл, дитячих садків, ясел, культурних установ нашого міста. Напередодні війни в школі навчалося 750 учнів, було 27 учителів. Ми мали все для успішної роботи: приладдя, кошти, музику, учбові кабінети, прекрасні меблі…». У 1937 році Білоцерківська середня школа №1 відкрила двері у життя першим випускникам: Зозуля Ю., Гофман І., Мартинюк К., Розумна В., Гейко В., Обертюк М., Тарчевський В., Заєць Л., Демуз В., Піщанський А., Шестацька О., Штика Л., Крохмаленко О., Каліна Я., Колосівський В., Дубініна К., Сітковецький В., Голяк В., Палакович Н., Бриль З., Дем’яненко Т., Стоманіна Є., Краєвич Є., Тимошенко Т., Косовський А., Мазур Б., Лясківська Г., Гелер І., Олексіюк О., Коханівський М., Айзенберг К. Випускникам вручали атестати такі вчителі: Ковальов Ю.А. – директор школи, Топорівський О.В. – завпед, Друченко К.В., Росуш Т.Ф., Пахалович О.В., Топорівська Н.М., Мельников Д.С., Сікирінський П.В., Шиманський П.А., Печентовська Л.Д. Війна – найбільше нещастя в історії людства. В перші дні Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. пішли на фронт вчителі школи №1, а саме: Ковальов Юрій Антонович – директор школи, Мушинський Григорій Савелійович, Рябчун Данило Іванович, Кулицький Родіон Олександрович. Вчительку німецької мови Онищенко розстріляли фашисти за зв'язок з підпіллям. Гордість школи – її випускник, Герой Радянського Союзу Логінов Володимир Іванович, чиє імя було присвоєно школі у післявоєнний час. З окупацією німецькими фашистами Білої Церкви школу було зруйновано, розбито, розкрадено. Під час німецького хазяйнування в приміщенні школи була жандармерія. По всьому місту діти не вчилися. Після вигнання німців школа №1 знову почала свою роботу. Вікна забили фанерою, столи й лави принесли батьки й діти. Знищену окупантами наочність відновлювали самі вчителі. Так, учитель Невінчаний І.І. виготовив схеми з української мови, Степанова А. – стінні таблиці для читання та лічби. В таких умовах почалося відродження школи. Після Перемоги багато вчителів повернулися до міста та продовжили свою педагогічну діяльність. Працювали у школі №1 учасники Великої Вітчизняної війни: Пасинок Микола Антонович (1911 р. н.), вчитель німецької мови; Золотарьов Михайло Михайлович (1922 р. н.), військовий керівник; Корчака Леонтій Антонович (1922 р. н.), вчитель історії; Биба Микола Ничипорович (1922 р. н.), вчитель географії, один з перших у місті отримав звання «Старший вчитель». Ковальов Юрій Антонович після війни повернувся у рідну школу і знову працював директором. Ковальов Ю.А. – людина інтелігентна та високогуманна. Він користувався авторитетом серед педагогів та учнів. В школі проводилася цікава краєзнавча робота, на належному рівні було національно-патріотичне виховання. Кваліфіковані кадри давали ґрунтовні і глибокі знання учням.  

Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 м. Біла Церква

    Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 функціонує в приміщенні по вулиці Логінова, 28 з 1962 року. Директором школи з 1962 року по 1984 рік працював ветеран Великої Вітчизняної війни Корчака Леонтій Антонович. Досвідчений педагог, талановитий керівник продовжував традиції школи і постійно працював над покращенням матеріально-технічної бази, а також шукав нові шляхи та методи, щоб учні отримували міцну базу з усіх навчальних дисциплін. З 1969 року в школі був відкритий Музей бойової слави учителів міста Біла Церква. На відкриття музею приїхало більше ста учителів – учасників Великої Вітчизняної війни: рядові, сержанти та офіцери. Музей проводив велику виховну роботу. Лекції про подвиги вчителів допомагали учням ставати дорослими, навчали перемагати труднощі, рівнятися на передовиків, любити свою Батьківщину. Разом із Корчакою Леонтієм Антоновичем працювала прекрасна плеяда вчителів: Білокриницька Лідія Пилипівна, Полчанінова Валентина Яківна, Трубарова Марія Сергіївна, Ніколаєвська Людмила Іванівна, Захаріна Бела Миколаївна, Карбівнича Людмила Петрівна, Федоришина Ганна Ничипорівна, Каравіцька Марія Григорівна. Естафету директорів з 1984 року продовжив Жежіль Василь Данилович. У школу №1 він був направлений із школи №6, де працював вчителем біології. Досвідчений педагог, трудолюбива людина, відповідальний керівник, Василь Данилович Жежіль продовжив кращі традиції школи, а також вніс нову атмосферу в роботу учнівського та учительського колективів. З року в рік колектив вчителів працює над підвищенням свого фахового рівня, передаючи свої знання дітям. У школі за цей період покращилася матеріально-технічна база, поповнилися новою літературою та роздатковим матеріалом кабінети. Школа №1 постійно брала участь в огляді художніх самодіяльних колективів вчителів та учнів, де вони неодноразово займали перші місця та нагороджувалися грамотами. Заклад постійно підтримує тісні зв’язки зі спонсорами, батьками учнів. В 2001-2002 н. р. в школі навчається 864 учні в 29 класах. В цьому навчальному році відкрито 2 перших класи шестирічок на базі ДЗО №6 та №28. Школа знаходиться в постійному пошуку нових форм і методів роботи, що відповідають новому змісту навчання. В закладі створено класи з поглибленим вивченням української мови та літератури, біології, профільні класи (гуманітарний та філологічний) на ІІІ ступені навчання. З 1999 року в навчальному закладі функціонує недільна школа вивчення польської мови, в якій дітей з різних мікрорайонів міста навчає польської мови та знайомить з культурою дружньої країни фахівець із Польщі пан Леслав Щупак. В школі особлива увага приділяється естетично-художньому вихованню: створені хоровий колектив «Співаночка», ансамблі «Веселі нотки» та «Дзвіночок» (неодноразові лауреати міських оглядів-конкурсів художньої самодіяльності), танцювальний колектив «Дударик», драматична студія, майстерня виразного читання «Слово», гурток петриківського розпису. На базі навчального закладу вже багато років працює музична школа №5, якою створена капела бандуристів – лауреат міжнародних конкурсів.  


Фото нашого педагогічного колективу 1987 року                                        

                  Беремо участь у спартакіаді

                 

                  Наш колектив 1988 року

              

                                

Пошук
Календар
«  Липень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
Друзі сайту







Copyright MyCorp © 2019
Конструктор сайтів - uCoz