Головна Мій профіль   Выход     Вход   RSS        Ви увійшли як Гість      Група   Гости


Меню сайту

Директори нашої школи

Директори Білоцерківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів  №1 з поглибленим вивченням слов'янських мов.

Спроба біографічних досліджень.

Анатолій Бондар

Загальноосвітня школа I-III ступенів – це частина історії Білої Церкви. Сучасна школа №1 спочатку називалася ФЗУ, вона існувала при заводі 1 Травня, розміщувалася у деревяному приміщенні.

До 1937 року школа №1 називалася Білоцерківською 7-річною трудовою школою №1. У 1937 році було побудоване нове приміщення для школи, на місці нинішнього інституту удосконалення педагогічних кадрів. На той час вона була районною зразковою семирічною.

Під час німецької окупації у приміщенні школи була жандармерія. Після звільнення міста від нацистської окупації школа знову почала працювати, вона стала середньою. В 1956 році вона була розформована, в 1962 році було побудоване нове приміщення, і заклад відновив свою роботу. Нині ЗОШ №1 є спеціалізованою школою з поглибленим вивченням словянських мов.

З 1935 по 2009 рік в закладі працювало сім директорів:

 
Ковальов Юрій Антонович
з 1935 по 22 червня 1941, з 22 вересня 1944 по 12 серпня 1952, з 20 серпня 1954 по 17 вересня 1956 рік
КОВАЛЬОВ Юрій Антонович народився в 1896 році, за національністю - українець. В Білій Церкві мешкав з 1935 року. З 38 років педагогічного стажу 29 років був на керівних посадах. 

З 1935 по 1941 та з 20 вересня 1944  по 12 серпня 1952 рік був директором середньої школи №1, з 12 серпня 1952 по 20 серпня 1954 рік був директором середньої вечірньої школи робітничої молоді №2, з 20 серпня 1954 по 17 вересня 1956 рік знову став директором середньої школи №1, 17 вересня 1956 року у звязку з розформуванням школи був звільнений з посади директора. 

За фахом - вчитель української мови та літератури. Був нагороджений багатьма радянськими нагородами, серед них орденом Леніна, Трудового Червонного прапора, значком "Відмінник народної освіти". 

З 1941 по 1944 року брав участь в II світовій війні. 

З 1947 по 1953 рік обирався депутатом Білоцерківської міської Ради. 

Перебуваючи на пенсії брав активну участь в житті міста, був головою ради громадськості міста, суддею товариського суду. Проводив роботу по боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями, був нагороджений грамотою міністерства освіти та МВС УРСР. Помер 22 лютого

Невінчаний Іван Іванович

з 26 лютого 1944 по 20 вересня 1944 рік

НЕВІНЧАНИЙ Іван Іванович народився 10 березня 1887 року в селі Пархомівка Васильківського повіту Київської губернії, закінчив церковно-приходську школу села Пархомівки. В 1903 році вступив до учительської семінарії у містечку Великі Дедеркали Кременецького повіту Волинської губернії, в 1905 році був виключений за участь у революційному гуртку, але восени 1906 був поновлений у списках студентів. У 1907 році закінчив навчання. За розподілом  поїхав вчителювати у село Шкарівку на посаду вчителя двокласного сільського училища. В 1908 році одружився і був переведений на роботу в містечко Ружин  у двокласну трьохкомплектну школу вчителем. Навесні 1909 року відбув на нове місце роботи – село Єрешки Житомирської області. У 1910-1911 роках працював учителем у Васильківському міському училищі. Навесні 1912 року його призначають завідувачем земської двокласної чотири комплектної школи у селі Великі Незгурці  Бердичівського повіту. Про початок першої світової війни він дізнається, перебуваючи на регентських курсах у Херсоні, але був мобілізований лише влітку 1915 року. Так завідувач школи, батько чотирьох дітей стає ратником ополчення 429 пішої Полтавської дружини. Чотири місяця навчання і муштри на пришвидшених курсах  школи прапорщиків у Житомирі. Він вирушає на місце служби до Могильова-Подільського. Його було призначено командиром першого взводу першої роти, бойовим завданням якої було риття окопів. Навесні 1916 частину перевели до Кам’янець-Подільсого і прапорщик Іван Невінчаний був призначений на посаду ад’ютанта штабу. На початку осені 1917 року дезертирував і повернувся у розорені війною Великі Нізгурці. Взимку 1919 вимушений тікати від чекістів, які чинили розправу над офіцерами царської армії. Повернувся до Пархомівки і почав жити як звичайний селянин. Лише в 1921 році повернувся до педагогічної діяльності, відновивши заняття у Пархомівській школі, а у вересні 1924 року розпочав новий навчальний рік на посаді вчителя білоцерківської семирічної школи №1. У січні 1925 року був делегований на Перший Всеукраїнський з’їзд вчителів до Харкова.

Працюючи у школі №1, Іван Невінчаний організував учнівські майстерні, в яких діти навчалися столярній справі і палітурним роботам. Правління профспілки вчителів запропонувало йому організувати Будинок працівників освіти (БПО), де б працювали бібліотека, методичні гуртки, хоровий колектив тощо. У 1927 році до вчителювання і завідування БПО додалося ще й викладання української мови (згідно постанови про українізацію) у двох гуртках – медпрацівників і міліціянтів. 1928 року Івн Невінчаний отримав пропозицію від адміністрації педтехнікуму викладати студентам методику політехнічного навчання і організувати практичну роботу в майстернях. Він залишає роботу в школі і до 1938 року працює у педагогічному технікумі. Організовані ним майстерні невдовзі вже заробляли кошти на потреби технікуму, приймаючи замовлення. Восени 1938 року Невінчаний повернувся до роботи вчителя і викладав українську мову в школі №12, а ввечері – в школі робітничої молоді. У лютому 1939 до основної роботи додалося завідування педагогічним кабінетом райвідділу народної освіти, а 31 січня 1940 року перейшов на посаду завідувача педагогічного кабінету міського відділу освіти. З серпня 1940 і до окупації німцями Білої Церкви викладав українську мову в школі №6. Під час окупації залишався у місті, деякий час був завідувачем школи №6. 

4 січня 1944 повернувся до школи №6, а вже 23 лютого того ж року райкомом Компартії був призначений директором школи №1. Йому було доручено відновити будівлю школи, яка вимагала капітального ремонту. 20 вересня 1944 року з Червоної армії повернувся директор Юрій Ковальов, якому Іван Невінчаний і передав справи, а сам перейшов на посаду завідувача навчальною частиною школи №12 де працював до 1 вересня 1947 року. Новий навчальний рік розпочав вчителем української мови в школі №2, звідки й вийшов на пенсію 15 серпня 1949 року.

Помер 5 жовтня 1975 року. 

Поха Олександр Васильович

з 12 серпня 1952 по 20 серпня 1954 рік

 

Поха Олександр Васильович народився 26 грудня 1911 року в селі Новий Світ Городотського повіту Подільської губернії (нині Хмельницька область) в родині селян. Закінчив чотирикласну церковно-приходську школу в селі Новий Світ та семирічну школу робітничої молоді в Городку Хмельницької області. В 1938 році закінчив Харківський педагогічний інститут, історичний факультет.

З 1938 по червень 1941 року працював вчителем історії в Мерчіківській школі Харківської області. З 1941 по 1946 рік служив в Червоній армії, брав участь в II світовій війні. З 1947 по 1948 рік працював викладачем історії в Маслівському сільськогосподарському технікумі Миронівського району. З 1948 мешкає в Білій Церкві. З 1948 по 1952 рік працював на посаді завуча Білоцерківської середньої школи №1.

З 12 серпня 1952 по 20 серпня 1954 рік – директор середньої школи №1.

З 20 серпня 1954 по 1958 рік працював на посаді директора середньої школи робітничої молоді №2. З 1958 по 1963 рік – директор Білоцерківської середньої школи №5. З 1963 по 1968 рік – завідувач відділу освіти Білоцерківської міської ради. З 16 серпня 1968 по листопад 1969 рік – директор Білоцерківської школи №8.

Був депутатом Білоцерківської міської ради чотирьох скликань: 1955, 1957, 1959, та 1967 років.

Помер 26 листопада 1969 року.

Був нагороджений медаллю "За трудову доблесть".

 

Кириленко Василь Павлович

з серпня 1962 по травень 1963 рік

КИРИЛЕНКО Василь Павлович народився 10 березня 1923 року в селі Мазепенці Великополовецького району (нині Білоцерківській район) Київської області в родині селян. Батько Кириленко Павло Григорович, 1896 року народження, до 1932 року проживав в Мазепинцях, до приходу більшовиків займався хліборобством, після встановлення радянського режиму до 1927 року був одноосібником. З 1927 по 1929 рік був колгоспником. Мати Кириленко Параска Василівна була домогосподарка.

В 1929 році батьки переїхали до Києва, батько спочатку працював слюсарем, а потім рахівником бухгалтерії при Київському сільськогосподарському інституті, виїздом до Києва, родині Кириленків вдалося врятуватися від голодомору. Батько помер в січні 1944 року, а мати – в 1976 році.

Василь Кириленко в 1931 році пішов до 1 класу  середньої школи №37 міста Києва, яку закінчив в 1941 році. Після закінчення середньої школи в червні 1941 році вступив до Київського військово-медичного училища, яке по скороченій програмі закінчив у лютому 1942 року в місті Свердловську Російської Радянської Соціалістичної Федеративної республіки, отримав звання військового фельдшера. З лютого 1942 по 9 травня 1945 року брав участь в радянсько-німецькій війні. З лютого 1942 по липень 1947 року служив в Червоній Армії. З лютого 1942 по 25 вересня 1942 року – фельдшер польового медичного пункту при 735 стрілецькому полку 166 стрілецької дивізії, Північно-Західного фронту. З 25 вересня 1942 по 19 грудня 1944 року – командир санітарного взводу 735 стрілецького полку 166 стрілецької дивізії. З 19 грудня 1944 по 25 грудня 1945 року – командир санітарної роти при цій частині. З 25 грудня 1945 по 17 липня 1947 року – начальник аптеки 167 стрілкового полку 16 литовської стрілецької  дивізії Прибалтійський військовий округ місто Вільнюс. 17 липня 1947 року був демобілізований з армії. З липня 1947 по вересень 1947 року тимчасово не працював.

З вересня 1947 по вересень 1948 року – штатний пропагандист Великополовецького  райкому Компартії України. З вересня 1948 по серпень 1950 рік – навчався  в Дніпропетровській дворічній партійній школі. В серпні 1950 року ЦК Компартії України направив працювати заввідділом пропоганди та агітації в Зборівській Тернопільської області райком Компартії України, на цій посаді пропрацював до грудня 1950 року. З грудня 1950 по липень 1954 рік – завідувач партійним кабінетом Зборівського райкому Компартії України. За станом здоровя у липні 1954 року був переведений на посаду директора семирічної школи міста Зборова, на даній посаді пропрацював з липня 1954 по квітень 1955 року. З квітня 1955 ро березень 1961 року – директор Зборівської середньої школи. В 1956 році заочно закінчив Львівський державний педагогічний інститут, історичний факультет, отримав квалфікацію учитель історії в середній школі. З березня 1961 по липень 1961 року працював на посаді завдувача відділом освіти Зборівського району. В серпні 1961 року повернувсядо Київської області. З серпня 1961 по серпень 1962 рік – директор восьмирічної школи с. Вільна Тарасівка Білоцерківського району.

З серпня 1962 по травень 1963 рік працював на посаді директора середньої школи №1 міста Біла Церква, школа відновила свою роботу, було побудоване нове приміщення закладу. В травні 1963 року Київським облно був переведений на посаду директора середньої школи №2 міста Ірпеня, на даній посаді пропрацював з травня 1963 по березень 1966 року. В березні 1966 року був призначений завідувачем відділу освіти Ірпінського міськвиконкому, на цій посаді пропрацював до 2 липня 1979 року.

З 2 липня 1979 року по серпень 1984 року – директор  санаторно-лісної школи міста Буча. З серпня 1984 року перебував на пенсії.

Обирався з 1956 по 1961 рік депутатом Зборівської міської ради, обирався депутатом Ірпінської міської ради, був членом Ірпінського міськвиконкому. Мав радянські нагороди:

1943 р. року орден „Червоної зірки”, 1945 р. – орден „Вітчизняної війни” II ступеня, 1943 р. – медаль „За відвагу”, 1944 р. – медаль „За бойові заслуги”, 1944 р. - медаль „За перемогу над Німеччиною”, 1970 р. - медаль „За сумлінну працю”, 1978 р. - орден „Трудового Червоного прапора”. Був нагороджений значком "Відміник народної освіти".

В 1976 році отримав звання заслужений вчитель Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Помер Василь Кириленко 22 березня 2003 року.

Дружина - Кириленко Олена Микитівна, також була педагогом. Син - Кириленко Олександр Васильович, дочка - Кириленко Раїса Василівна.

 

Корчака Леонтій Антонович

з травня 1963 по серпень 1984 рік

КОРЧАКА Леонтій Антонович народився 6 березня 1922 року в селі Мошни Київської області (нині Черкаської області), в родині селян. В 1936 році закінчив семирічну школу в селі Кумейки Черкаського району. 1937–1940 рр. навчався в сільськогосподарському технікумі. В 1940 році переїхав разом з батьками до Росії на далекій схід с. Сіда Шкотовського району, тому що батьки в Україні мали матеріальні нестатки. На початку 1941 року навчався в педагогічному технікумі м. Владивосток.

1941–1947 роках служив в Червоній армії, приймав участь в бойових діях з Японією. 1947–1948 рр. заочно навчався в педагогічному технікумі в Черкассах. В 1948 році працював вчителем початкових класів с. Байбузи Черкаського району. 1948–1951 рр. - завідувач початковою школою с.Мошни Черкаського району. 1952 по 1957 рр. заочно навчався на історичному факультеті Київського педагогічого інституту. 1952–1953 рр. вчитель школи №9 м.Біла Церква. 1953–1958 рр. - директор школи №11 м.Біла Церква. 1958–1961 рр. - завідувач Білоцерківським міським відділом народної освіти. 1961–1963 рр. - директор школи №19 м. Біла Церква. 

1963–1984 рр. - директор школи №1 м. Біла Церква.

З 1984 року на пенсії. Обирався одне скликання в 1959 році депутатом Білоцерківської міської Ради. Мав радянські нагороди, орден Великої Вітчизняної Війни II ступеня.

Помер 6 березня 2007 р.

 

Жежіль Василь Данилович

з серпня 1984 по серпень 2006 рік

ЖЕЖІЛЬ Василь Данилович  народився 1 липня 1948 року в селі Кімличка Липоводомирського району Сумської області. 1963 року закінчив Кімличинську восьмирічну школу. 1966 року закінчив Берестівську середню школу. 1971 року закінчив Сумський державний педагогічний інститут ім А.С.Макаренка, біологічний факультет. 1971–1972 рр. - вчитель біології Антонівської середньої школи Сквирського району Київської області. 1972–1973 рр. - служба в Збройних силах СРСР. 1973–1976 рр. - вчитель біології, хімії та ДПЮ Пищіківської середньої школи. 1976–1981 рр. - вчитель ДПЮ, заступник голови колгоспу "Заповіт Ілліча" с. Пищики Сквирського району. 1981–1984 рр. - вчитель біології середньої школи №6 м. Біла Церква.

1984–2006 рр. директор ЗОШ №1 м. Біла Церква. З 2006 р. вчитель хімії змінної вечірньої школи №1 м. Біла Церква.

Петрик Юрій Федорович

з серпня 2006 року по 12 грудня 2010 року

ПЕТРИК Юрій Федорович народився 6 березня 1966 року в селі Червоний Шлях Ніжинського району Чернігівської області. 1973–1976 рр. - навчався в початковій школі с. Червоний Шлях. 1976–1981 рр. навчався в Великодорізькій восьмирічній школі. 1981–1983 рр. навчався в Лисиновоській середній школі, був активним учасником учнівського самоврядування, був головою учнівського комітету. 1983 року вступив на перший курс Ніжинського педагогічного інституту ім М.В. Гоголя. 1984–1986 рр. служив в радянській армії в Польщі. 1986–1990 рр. продовжив навчання в інституті, був головою студентської ради, членом профспілкового комітету факультету. 1990–2006 рр. - вчитель фізики ЗОШ №20 м. Біла Церква.

З 2006 р. депутат Білоцерківської міської ради, голова комісії з питань освіти, культури, мов молоді та спорту. З 2006 р. директор ЗОШ №1 м. Біла Церква.

 

Веред Олексій Євдокимович

з 14 грудня 2010 року по серпень 2017 року

1952 року народження, освіта вища, вчитель російської мови і літератури, вчитель вищої кваліфікаційної категорії, старший вчитель, Відмінник освіти України

 Веред Олексій Євдокимович – педагог з багатолітнім стажем роботи, який на професійній ниві пройшов шлях від учителя російської мови і літератури спеціального професійного технічного училища № 1 м. Білої Церкви, заступника директора з навчально-виховної роботи вечірньої школи № 2 і загальноосвітньої школи № 13 до директора приватного навчально-виховного комплексу «Свічадо». 

На посаді директора БСШ І-ІІІ ступенів № 1 з поглибленим вивченням слов'янських мов м. Білої Церкви Київської області працює з 14 грудня 2010 року. За час керівництва Вереда О.Є. було обладнано мультимедійний кабінет у школі. Продовжується співпраця з містами-побратимами Білої Церкви, які в своїй більшості є слов’янськими: м. Ногінськ (Росія), м. Борисів (Білорусь), м. Пухов (Словенія), м. Тарнів і м. Островець-Свентокшистський (Польща). БСШ № 1 співпрацює з Роспредставництвом Посольства Російської Федерації в Україні та Посольствами Республіки Польща й Республіки Болгарія. У лютому 2011 року учні 8-10 класів взяли участь у ІV Міжнародній славістичній олімпіаді Київського славістичного університету, посівши з польської і болгарської мов І місця і ІІІ місце з журналістики. 2-4 березня 2011 року навчально-методичні матеріали школи були представлені на ІІ Між­на­род­ній виставці «Сучасні навчальні заклади – 2011» і відзначені золотою медаллю. Школа є науковою лабораторією слов'янських мов Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, працює над розробленням навчально-методичного забезпечення славістичної спеціалізації освітнього процесу спеціалізованого загальноосвітнього навчального закладу.

Освітня діяльність БСШ № 1 під керівництвом Вереда О.Є спрямована на формування свідомої особистості з громадянською позицією, яка готова до свідомого вибору свого місця в житті, до міжкультурного діалогу, упроваджується модель навчального закладу як полікультурного особистісно зорієнтованого середовища, в якому реалізуються індивідуальні траєкторії розвитку особистості..

 

 

 

 

Пошук
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Архів записів
Друзі сайту







Copyright MyCorp © 2017
Конструктор сайтів - uCoz